Здравоохранение Украины 2013 – 2014: достижения, проблемы и пути решения

23–24 января 2014 г. в Киеве состоялось расширенное заседание коллегии Министерства здравоохранения Украины, посвященное итогам работы учреждения в 2013 г. и планам по развитию медицинской отрасли в будущем.Следует отметить, что впервые за годы независимости Украины отдельный день в работе коллегии был посвящен деятельности фармацевтического сектора системы здравоохранения.В общем, вопросы, которые обсуждались во время работы коллегии, и пути их решения нашли отражение в итоговом докладе министра здравоохранения Украины Раисы Богатыревой^*, который мы и предлагаем вниманию наших читателей.

Достижения

Начиная выступление, министр акцентировала внимание на принципиальных изменениях в показателях здоровья населения, деятельности органов и учреждений системы здравоохранения.Неоспоримым фактом, по ее словам, является снижение младенческой и материнской смертности, что интегрально отражает не только состояние медицинской помощи, но и развитие общества, о чем говорится в целях развития тысячелетия Организации Объединенных Наций (ООН). Результаты, которыми завершен 2013, достигнуты впервые в истории Украины.По предварительным данным младенческая смертность составляла 7,9 на 1000 родившихся живыми, а материнская — 11,3 на 100 тыс. рожденных живыми, что, по мнению министра, является первым следствием регионализации перинатальной помощи и создания перинатальных центров. Так, по инициативе Президента Украины за последние 2 года открыто 12 перинатальных центров, в которых уже появилось на свет более 40 тыс. младенцев.

Повышилась выживаемость больных злокачественными опухолями длительностью до одного и до пяти лет со времени установления диагноза, снизилась онкологическая заболеваемость.

Р.Богатырева обратила внимание присутствующих на еще один механизм совершенствования основ финансово-экономической деятельности, отметив необходимость разработки и внедрения системы диагностически родственных групп, подготовке унифицированной системы расчета стоимости медицинских услуг, без чего заключение договоров о медицинском обслуживании между медицинскими учреждениями и соответствующими распорядителями бюджетных средств невозможно . Решить эту проблему поможет принятие Закона Украины «Об особенностях деятельности учреждений здравоохранения», представленном в Верховный Совет Украины.

Министр напомнила, что заключение договоров является одной из задач Программы экономических реформ и национального плана действий.

Впервые в законе определяются основы контрактных и договорных отношений между поставщиками медицинских услуг и их заказчиками. Документом предусмотрено признание основ функционирования врачебного самоуправления как важной ответственной независимой и профессиональной составляющей обеспечения здравоохранения граждан и гарантий предоставления качественной медицинской помощи. По мнению Р. Богатыревой, принятие этого законопроекта будет ответом на уже давно сформированный запрос общества и медицинского сообщества относительно того, какими механизмами неадминистративного, а профессионального регулирования можно достичь современного уровня профессиональности и ответственности в самой медицинской деятельности, и в какой форме, объеме. при каких условиях возможна передача определенных чисто медицинских профессиональных полномочий от государства в медицинское профессиональное общество.

Р. Богатырева также обратила внимание на то, что в стране налаживается ситуация по проведению иммунопрофилактики.

Очень важным, по словам министра, было и остается сотрудничество с зарубежными странами и международными организациями. Европейский Союз, США, Всемирная организация здравоохранения (ВОЗ), Детский фонд ООН ЮНИСЕФ, Глобальный фонд для борьбы со СПИДом, туберкулезом и малярией предоставляют Украине ресурсную и финансовую помощь для преодоления эпидемий и социально значимых заболеваний ежегодно в объемах, достигающих сотен миллионов долларов США. Но, кроме средств, чрезвычайно важна техническая и экспертная помощь международных коллег. В свою очередь, Украина активно включилась в профессиональные дискуссии и процессы разработки и принятия международных документов и целенаправленных мер ВОЗ в целом и Европейского регионального бюро ВОЗ в частности. Особенно важно для Украины было участие в разработке и принятии Европейской политики «Здоровье-2020».

Признанием роли Украины в международной деятельности по здравоохранению стало избрание представителя нашего государства — министра здравоохранения — на должность вице-президента Всемирной ассамблеи здравоохранения, которое состоялось в 2013 году в Женеве во время проведения 66 -й Всемирной ассамблеи здравоохранения. Р. Богатырева также отметила, что успехи Украины в борьбе со СПИДом отмечены и на уровне ООН. Она напомнила, что еще 10–15 лет назад Украину относили к государствам с крайне неблагоприятной динамикой распространения этого заболевания, а сегодня она в числе успешных лидеров, борющихся со СПИДом, наш опыт перенимают другие страны.

Работа по преодолению эпидемии ВИЧ/СПИДа в Украине высоко оценена заместителем Генерального секретаря ООН, исполнительным директором ЮНЭЙДС Мишелем Сидибе во время визита в Украину в октябре 2013 г. Он подчеркнул, что прогресс Украины в противодействии ВИЧ-инфекции является историей регионе, и у Украины сегодня есть шанс остановить эпидемию по условиям развития государственного лидерства и обеспечения постоянства программ.

Также имеется положительная динамика борьбы с туберкулезом и целым рядом других заболеваний, многие из которых находятся под личным контролем Президента Украины.

Министр подчеркнула, что даже в условиях крайне недостаточного финансирования отмечены положительные изменения, достигнутые самоотверженным трудом медицинских коллективов, и выразила особую благодарность всем присутствующим и коллегам на местах.

Проблемы и пути их решения

Однако нерешенных проблем и препятствий, как отметила министр, значительно больше, чем уже удалось преодолеть.

До сих пор не удается переориентировать деятельность сферы здравоохранения на профилактические рельсы. Но зависит ли это только от работников отрасли? Конечно же, нет, ведь всем известно, какие факторы вне сферы влияния медиков и то, как именно они влияют на формирование здоровья населения.

Поэтому необходим межсекторальный подход в вопросах сохранения здоровья. И в этом контексте было бы верным сослаться на материалы Совещания министров, проходившего в Эстонии в октябре 2013 года под эгидой ВОЗ, где подчеркнуто: «Системы здравоохранения — это больше, чем оказание медицинской помощи, они должны предусматривать более широкий комплекс мероприятий по защите здоровья, обеспечению активного долголетия и благополучия». Этим тезисом указана необходимость комплексного подхода к сохранению здоровья.

Межсекторальный подход положен и в основу программы «Здоровье-2020: украинское измерение», представленной на рассмотрение Верховной Рады для утверждения ее соответствующим Законом. Стоит только ускорить это принятие.

Профилактическому разделу работы следует придать системности. Поэтому актуальной задачей является внедрение системы контроля заболеваний и их профилактики аналога СDC (Centers for Disease Control and Prevention). В плане реализации этой задачи уже создан Украинский центр контроля за социальными болезнями Министерства здравоохранения (МОЗ) Украины, как институт будущей системы общественного здоровья.

Несмотря на достижения, состояние заболеваемости ВИЧ-инфекцией и туберкулезом остается серьезным вызовом для страны. Поэтому неотложной задачей является принятие Закона «Об утверждении общегосударственной целевой социальной программы противодействия ВИЧ-инфекции/СПИДу на 2014–2018 годы». Проект этого Закона разработан Минздравом и Государственной службой Украины по вопросам противодействия ВИЧ-инфекции/СПИДу и другим социально опасным заболеваниям, он находится в Верховной Раде Украины.

Самое государственное лидерство и обеспечение устойчивых программ в этих направлениях стало залогом принятия Глобальным фондом в декабре 2013 г. положительного решения о продолжении финансирования гранта по компоненту «СПИД» на 2014–2016 гг.

Несмотря на определенные положительные изменения в борьбе с туберкулезом, такие как снижение заболеваемости всеми формами активного туберкулеза, серьезной проблемой остается распространение его резистентных форм, что создает риск ухудшения эпидемической ситуации в будущем. Важным инструментом для усовершенствования системы управления информацией в сфере контроля за туберкулезом является внедрение во всех регионах Украины электронного реестра больных. По оценкам международных экспертов, это один из наиболее успешных комплексных информационных проектов в сфере здравоохранения в Европейском регионе ВОЗ.

По предотвращению инфекционных заболеваний есть определенные положительные изменения, а вот профилактика неинфекционных болезней остается белым пятном в деятельности учреждений здравоохранения. В этом плане большие надежды возлагаются на семейную медицину, на рельсы которой трансформируется первичная медико-санитарная помощь. Ведь известно, что подавляющее большинство задач, возложенных на первоначальную медико-санитарную помощь, носят профилактическую направленность.

Сейчас, по мнению Р. Богатыревой, следует соответственно дополнить планы и программы подготовки врачей общей практики — семейной медицины согласно новым квалификационным характеристикам, в основу которых положен компетентностный подход. Семейный врач должен стать членом каждой семьи, а главная его задача – сохранение здоровья семьи. Для этого, безусловно, нужно время. Лидерство здесь должно принадлежать руководителям учебных заведений всех уровней.

Надо также повернуться лицом к работе центров здоровья, функционирующих в регионах. Ведь именно они раньше были очагами формирования здорового образа жизни, что является ключевым в профилактике хронических неинфекционных заболеваний. Отныне этим учреждениям целесообразно предоставить новое содержание в работе, а, возможно, сделать их функционально подчиненными Украинскому центру контроля за социальными болезнями Минздрава.

Кроме остановившись на функциях системы общественного здоровья, Р. Богатырева отметила, что до сих пор ее функции выполняла Государственная санитарно-эпидемиологическая служба (далее — Госсанэпидслужба) в части надзора за объектами среды жизнедеятельности человека и потенциально опасными факторами, противоэпидемических мер и реагирования на чрезвычайные ситуации. Однако привычная деятельность Госсанэпидслужбы направлена ​​преимущественно на мероприятия по объектам среды, опасные факторы, а не меры по здоровью населения. Недавние административные изменения, реорганизовавшие Госсанэпидслужбу, не добавили сегодня действенных инструментов. Минздравом Украины для реализации политики сохранения и укрепления здоровья населения необходимо активно заниматься поиском и определением этих инструментов. Вот почему, учитывая, что выполнение указанных функций крайне важно для устойчивого развития общества и экономики, Минздрав поставил цель создания в Украине соответствующих институциональных основ современной эффективной системы общественного здоровья в национальной системе здравоохранения. По определению ВОЗ, система общественного здоровья — это организованные усилия общества, прежде всего через соответствующие государственные учреждения с целью улучшения, укрепления, защиты и восстановления на основе коллективных действий и обеспечения выполнения таких функций, как:

• целевое наблюдение, надзор за состоянием здоровья и благополучия населения;
• мониторинг и реагирование на опасность для здоровья и чрезвычайные ситуации;
• защита здоровья, включая обеспечение безопасности среды жизнедеятельности, условий труда, пищевых продуктов и другие детерминанты;
• укрепление здоровья, включая действия, направленные на социальные детерминанты и неравенство в поддержании здоровья;
• профилактика заболеваний, включая раннюю диагностику болезней;
• обеспечение стратегического управления в интересах здоровья и благополучия;
• обеспечение системы общественного здоровья квалифицированными и в достаточном количестве трудовыми ресурсами;
• обеспечение устойчивых организационных структур и финансирования;
• просветительская работа, коммуникация и социальная мобилизация в интересах здоровья;
• развитие исследований в сфере общественного здоровья для научного обоснования политики и практики.

В сфере здравоохранения в целом нужно понимание роли и содержания современной системы общественного здоровья не только в отношении инфекционных, эпидемиологических заболеваний, но и в отношении неинфекционных заболеваний и ряда современных решающих факторов здравоохранения, как это определено в европейском плане действий по усилению систем общественного здоровья. Принципы межсекторального подхода к здравоохранению в политике всех стран, а также целый ряд имеющихся мер в социальных, экономических и поведенческих детерминантах неинфекционных болезней еще, к сожалению, полностью неоценены и не введены в практику. Пока роль государства ограничивается нормативным и директивным регулированием, вертикальной системой надзора и контроля, инспекциями и проверками. Такой важный и эффективный ресурс, как межсекторальное взаимодействие и создание горизонтальных сетей сотрудничества, используется в нашей стране крайне недостаточно. Среди основных аспектов деятельности системы общественного здоровья первоочередное внимание необходимо уделять факторам, связанным со образом жизни (безопасная среда в жизни человека, физическая активность, рациональное питание и вредные привычки, такие как курение, употребление алкоголя, наркомания и токсикомания). /p>

Для успешного эпидемиологического надзора и реализации профилактических мер по инфекционным и неинфекционным заболеваниям необходимы:

• комплексность и системность в совместных современных усилиях, а самое рациональное использование первичного звена предоставления медицинской помощи в части профилактики и раннего выявления инфекционных и наиболее распространенных хронических неинфекционных болезней путем внедрения целевых скрининговых программ и улучшения сбора информации о среде жизне>>
• донозологический контроль состояния здоровья с формированием групп риска развития хронических неинфекционных заболеваний и внедрение среди них мер по мотивации к здоровому образу жизни;
• эпидемиологический мониторинг состояния здоровья и создание безопасной окружающей среды;
• профилактика контролируемых инфекционных заболеваний и профилактика социально опасных инфекционных болезней.

Эффективность этих усилий будет напрямую зависеть от реализации современной стратегии общественного здоровья, разработки политики и законодательного обеспечения, институциональных изменений, укрепления организационно-кадрового потенциала и информационно-коммуникативного сопровождения.

Таким образом, в ближайшее время необходимо сделать функциональную, структурную, ресурсную модель системы общественного здоровья в Украине и завершить работу над соответствующим законопроектом. Реализация этих задач в долгосрочной перспективе позволит достичь создания безопасной среды жизнедеятельности человека, повышения эффективности профилактики контролируемых инфекций и профилактики социально опасных болезней, рационального использования существующих структур системы здравоохранения путем их структурной перестройки и оптимизации.

Следующим весомым направлением преобразований в сфере здравоохранения являются изменения в основах финансово-экономической деятельности. Министр напомнила, что в каждой европейской стране работает система здравоохранения с собственной моделью финансирования. Она преимущественно базируется на принципах обязательного социального медицинского страхования или на общей системе налогообложения, или на прямых платежах за медицинские услуги самого населения.

Однако проведенный экспертами ВОЗ анализ особенностей и тенденций финансирования здравоохранения позволяет сделать вывод о том, что оптимальная формула расходов должна быть представлена ​​следующим образом: не менее 70% должно покрываться за счет налогов и взносов обязательного медицинского страхования. И только остальные могут обеспечиваться частным финансированием и прямыми платежами населения.

Вышеуказанное является еще одним подтверждением необходимости доработки и принятия Закона «Об обязательном социальном медицинском страховании», очередной проект которого подготовлен.

Для эффективной работы системы здравоохранения уже сегодня необходимы изменения целого ряда законодательных, подзаконных и отраслевых нормативно-правовых документов. Определенные наработки, уже имеющиеся в пилотных регионах, следует изучать и распространять на других административных территориях. Это касается консолидации бюджетных средств для предоставления первичной медицинской помощи на уровне бюджета района, финансирование расходов на здравоохранение только по двум кодам экономической классификации расходов (текущие и капитальные). Именно этим предполагается установление приоритета экономической целесообразности бухгалтерской точности и дисциплины.

Требует изменений и формула распределения объема межбюджетных трансфертов (дотаций, выравнивания и средств, передаваемых в Государственный бюджет) между Государственным и местными бюджетами.

Как свидетельствует опыт, в пилотных регионах и некоторых других областях на сегодняшний день отработаны организационные, административные и функциональные модели территориальной системы здравоохранения, однако пока не создана адекватная и эффективная ресурсная модель здравоохранения населения всей страны. На взгляд министра, одной из проблем, не позволяющей достаточно корректно обосновать ресурсную модель, является неопределенность источников финансирования и ресурсного обеспечения всех элементов модели, а также отсутствие определенной и законодательно закрепленной ответственности полномочий субъектов за соответствующий ресурс. Эту проблему необходимо решать, иначе начатые реформы могут не достичь положительных перспектив.

Именно реализация обоснованной ресурсной модели сможет обеспечить устойчивое развитие системы здравоохранения. Кроме этого, есть еще один вопрос, непосредственно связанный с проблемой всевозрастающих финансовых и ресурсных потребностей системы здравоохранения в связи состарением населения, сложной медико-демографической ситуацией и ростом спроса на медицинскую помощь в перспективе. Очевидно, что эта проблема коснется не только Украины и стран со слабой экономикой, но и многих стран Европы. В этой связи необходимо уже сейчас обратить внимание на то, что указанную проблему придется решать не только в экономической, ресурсной или организационной плоскости. Ще складнішим завданням стане моральний та етичний бік доступності або недоступності медичної допомоги певним віковим та соціальним категоріям населення, особливо з позицій задекларованих і прийнятих Україною ціннісних принципів охорони здоров’я.

Найбільш важливим для успішного функціонування системи охорони здоров’я є впровадження високовартісних медичних технологій, яке навіть у розвинених країнах приводить до суттєвих змін і перерозподілу коштів. Що тоді говорити про економічно менш розвинуті країни та такі, як наша — з перехідною економікою, в яких фінансування охорони здоров’я здійснюється з громадських фондів споживання, зокрема тільки з бюджету. В такому разі виникають ризики істотних перекосів у фінансуванні різних секторів системи охорони здоров’я, які, в свою чергу, призводять до дефіциту коштів на надання медичної допомоги великій кількості пацієнтів, які потребують технологій нижчої вартості. На початку 2000-х років дискусія з цього приводу вже починалася, і ключовим у ній було питання доцільності оцінки нової технології щодо економічної можливості забезпечення справедливої доступності до неї всіх, хто потребує, без створення небезпечних перекосів у фінансуванні інших секторів охорони здоров’я. На переконання Р. Богатирьової, слід враховувати морально-етичний бік проблеми.

Щодо підготовки необхідних нормативних документів з цих питань, то зазначені завдання перш за все стосуються Інституту стратегічних досліджень МОЗ України.

Розглядаючи фінансовий блок, міністр нагадала і про проблему державних закупівель. Незважаючи на різні міфи в засобах масової інформації щодо цього питання, можна ствердно сказати про те, що 3-й рік поспіль система державних закупівель демонструє помітне підвищення ефективності. У 2013 р. за результатами державних закупівель заощаджено понад 200 млн грн. Високий рівень конкуренції закупівель став запорукою зниження цін і збільшення обсягів, а відкритість і публічність процесу забезпечили ефективну реалізацію державних програм і заходів з охорони здоров’я.

Торкнувшись питань реалізації пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою, Р. Богатирьова зазначила, що перші результати зазначеного проекту свідчать передусім про мінімізацію самолікування, яке останнім часом набуло загрозливих масштабів. Нині кількість пацієнтів із гіпертонічною хворобою, які звернулись до лікаря та отримали лікувальні засоби за його призначенням, зросла з 14 до 76%. І це, на думку міністра, дуже переконливий індикатор успіху. Далі очікується зниження частоти інсульту та інфаркту міокарда і смертності від цих причин.

Наступним кроком пропонується запровадити пілотний проект для хворих на цукровий діабет 2-го типу з метою забезпечення їх гіпоглікемізуючими препаратами, що підвищить доступність ліків для ≈40% хворих.

Проте зміни, які відбуваються в системі охорони здоров’я, і навіть приносять позитивні результати, не будуть сприйняті медиками без невідкладних суттєвих змін в оплаті праці. На сьогодні ці зміни торкнулися лише медичного персоналу первинної ланки пілотних регіонів. Юридичним підґрунтям для цього, як відомо, стала відповідна Постанова Кабінету Міністрів України, яка передбачає виділення двох складових заробітної плати: постійна (базовий посадовий оклад, згідно з Єдиною тарифною сіткою) і змінна (за обсяг і якість виконаної роботи). Однак методика розрахунку останньої потребує вдосконалення.

Сьогодні слід працювати і над пакетом документів про запровадження таких підходів до оплати праці й для інших (непілотних) адміністративних територій вже з 2015–2016 рр. Це завдання є адресним для Департаменту економіки та ресурсного забезпечення.

Важливе місце у діяльності керівників місцевих органів влади має зайняти розробка, затвердження та реалізація регіональних програм місцевих стимулів. Бажано, щоб ці програми були середньостроковими (3–5 років).

Надання медичної допомоги залежно від її виду

За роки незалежності в Україні прийнято і реалізується потужний комплекс загальнодержавних документів щодо охорони здоров’я. Здоров’я населення в них визнано національним пріоритетом. Водночас рівень медичної допомоги як складової в його забезпеченні залежить від доступності та якості медичної допомоги.

Доступність допомоги стосується, перш за все, таких її видів, як первинна та екстрена медична допомога.

Щодо первинної медичної допомоги, то, безумовно, буде продовжено розвиток мережі амбулаторій. Слід довести їх кількість до норм, встановлених МОЗ України, а також здійснити ресурсне забезпечення цих закладів відповідно до табеля оснащення, включаючи сучасні інформаційні технології.

Надзвичайно важливою складовою для розширення мережі амбулаторій, яке здійснюється шляхом будівництва чи реконструкції, є розробка і затвердження державних будівельних норм та санітарних норм і правил для цих закладів. При новому будівництві амбулаторій варто передбачати також поряд будівництво аптечних закладів та житла.

У зв’язку з активною роботою щодо створення центрів первинної медико-санітарної допомоги міністр наголосила на необхідності підходити до цих питань виважено. Існуючі поліклініки, особливо у великих містах, доцільно трансформувати в консультативно-діагностичні центри, що дасть можливість зберегти доступність медичної допомоги та раціонально й ефективно використати медичне обладнання.

Згідно з пропозиціями з пілотних регіонів, потребує також удосконалення система лабораторної служби шляхом централізації багатокомпонентних досліджень та організації розгалуженої мережі пунктів забору біологічних матеріалів в амбулаторіях. Потребує також доопрацювання організація надання стоматологічної та невідкладної медичної допомоги на первинному рівні.

Незавершеним є питання створення електронного реєстру пацієнтів, що буде необхідним і для системи майбутнього медичного страхування.

Р. Богатирьова зазначила, що це лише окремі невирішені проблеми трансформації первинної медичної допомоги на сучасному етапі, але враховуючи значимість розвитку первинної допомоги, доцільним, на її думку, є розробка і запропонування Уряду відповідної Державної програми та реалізація її як національного проекту. Зразок такої успішної моделі в Україні — це, перш за все, Національний проект «Нове життя — нова якість охорони материнства та дитинства».

Щодо екстреної медичної допомоги, то варто і надалі здійснювати моніторинг як виконання Закону України «Про екстрену медичну допомогу», так і функціонування самої системи. Необхідно продовжити формування мережі пунктів постійного та тимчасового базування бригад екстреної медичної допомоги для забезпечення норм прибуття на місце подій, пришвидшити створення централізованої та регіональних оперативно-диспетчерських служб. Звичайно, першочергове значення для організації екстреної медичної допомоги має кадровий потенціал, починаючи зі штатних нормативів, укомплектованості штатних посад та професійного рівня спеціалістів. У зв’язку з цим слід внести до Класифікатора професій посаду «Лікар невідкладних станів». При формуванні обласних бюджетів необхідно передбачати для системи екстреної медичної допомоги кошти не лише на ліки, а й на оснащення бригад медичним обладнанням. Варто також надати право передавати ліки, термін дії яких закінчується, із закладів екстреної медичної допомоги у відділення екстреної (невідкладної) допомоги стаціонарних закладів. Безумовно, слід також продовжити модернізацію автопарку.

Міністр висловила декілька думок щодо необхідних організаційних змін на вторинному рівні надання медичної допомоги, зазначивши, що центральне місце тут належить формуванню закладів нового типу, якими повинні стати багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування. У створенні таких лікарень також має бути етапність. Передусім, це створення в зазначених лікарнях відділень невідкладної допомоги, необхідних діагностичних підрозділів, відділень анестезіології та інтенсивної терапії, операційних блоків. Але організації такого закладу має передувати розробка та затвердження нормативів навантаження на лікарів та інший персонал профільних відділень, а відповідно, і штатних нормативів. Поряд з цим має здійснюватися формування і затвердження маршрутів пацієнтів, які потребують інтенсивного лікування.

У перспективі лікарні інтенсивного лікування стануть осередками для формування госпітальних округів.

Щодо третинної медичної допомоги, то спільним завданням є завершення роботи над переліком захворювань і станів, медична допомога при яких надається в закладах третинного рівня.

Усі рівні медичної допомоги пронизує необхідність поліпшення якості її надання. Тут не можна не зазначити, що за останні роки певною мірою сформована система управління якістю медичної допомоги. Працюють усі її складові: акредитація закладів, ліцензування медичної діяльності, сертифікація лікарських засобів, стандартизація медичної допомоги й атестація медичних кадрів. Кожна з цих складових унормована відповідними документами. Однак вони потребують постійного доповнення у зв’язку зі змінами, що відбуваються не лише в галузі, а й у суспільстві в цілому.

У цьому аспекті міністр акцентувала увагу присутніх на стандартизації медичної допомоги, зазначивши, що, незважаючи на затвердження вже достатньої кількості уніфікованих клінічних протоколів за різними нозологіями та патологічними станами, суттєво відстає розробка локальних протоколів, що стримує впровадження в конкретних закладах нових технологій, заснованих на принципах доказової медицини.

Щодо оцінки якості професійного рівня медичних працівників, то Р. Богатирьова переконана, що традиційна система їх атестації та присвоєння їм кваліфікаційних категорій давно вичерпала себе. На її думку, на часі розробка, прийняття та впровадження ліцензування професійної діяльності кожного працюючого лікаря. Всі пропозиції щодо підвищення рівня кваліфікації лікарів містить проект «Стратегії розвитку системи післядипломної медичної (фармацевтичної) освіти в Україні», яка вже всебічно обговорена і схвалена у вищих навчальних закладах, тому її слід затвердити у поточному році.

Р. Богатирьова наголосила, що глибокі перетворення в охороні здоров’я потребують нової генерації лікарів та медичних сестер, тому перед вищою медичною школою стоять системні завдання. Вони можуть бути вирішені тільки за умови впровадження сучасних стандартів підготовки кадрів, подальшого створення мережі університетських клінік та лікарень. На часі більш інтенсивний розвиток очно-заочних форм підготовки з елементами дистанційного навчання, посилення деонтологічних аспектів у підготовці.

Також є конче необхідним внести суттєві зміни у процес підготовки лікарів в інтернатурі. Доцільно залишити в інтернатурі лише базові спеціальності. Для високотехнологічних спеціальностей слід створити умови для подальшого навчання в резидентурі, як це робиться у більшості розвинених країн світу. В Україні основою такої моделі може стати навчання у традиційній клінічній ординатурі, можливості й обсяги якої варто значно розширити, що дозволяє чинне законодавство.

Невідкладним є запровадження комплексу системних заходів щодо підвищення престижу медичної професії в суспільстві. Медична наука не може та й не має жити у постійному очікуванні обмежених бюджетних асигнувань. На сьогодні отримання науковими установами та університетами грантів від зарубіжних фондів — це частіше виняток, а має стати системою, свідченням реальної інтеграції у міжнародний науковий простір.

Під час впровадження організаційних змін, які нині відбуваються, для посилення захисту медичних працівників, професійного саморегулювання, важливим є залучення громадських і професійних асоціацій до процесу перетворень у галузі, тому підготовка і прийняття Закону України «Про медичне самоврядування» є також завданням на 2014 р.

Міністр зазначила, що, незважаючи на проведену значну роботу на підготовчому етапі, на жаль, відчувається і явний, і прихований супротив реформам з боку як медичного персоналу, так і населення. Людський фактор є надзвичайно важливим і мусить постійно враховуватися. Відповідно, формування позитивної суспільної думки про мету і кроки розвитку медичної сфери має знаходитися у фокусі щоденної діяльності керівників.

Необхідно докласти максимум зусиль для того, щоб довести до кожного мешканця України, до кожного медичного працівника основну мету і послідовні кроки змін у 2014 р.:

• поліпшення здоров’я населення;
• забезпечення рівного і справедливого доступу всіх громадян до медичних послуг належної якості;
• створення стимулів для здорового способу життя.

Одним із інструментів для реалізації цих завдань мають стати систематичні публічні лекції за участю не лише керівного складу МОЗ України, а й керівників регіонів з позитивними місцевими прикладами змін, що відбуваються у галузі. Особливу увагу слід приділити роботі із засобами масової інформації.

Будь-які зміни у сфері охорони здоров’я потребують ефективного управління, а це найскладніший розділ менеджменту. Керівникам на всіх територіях слід бути ініціаторами змін соціальної складової та розвитку інфраструктури громад, таких як: дороги, транспортне сполучення, житлове будівництво, сучасне інформаційне забезпечення тощо, від чого залежить якість і доступність медичної допомоги.

Завершуючи виступ, Р. Богатирьова підкреслила, що 2014 р. швидко промайне і з його закінченням завершиться дія Закону «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві». Тому в найближчий час потрібно буде дати відповідь на принципове запитання: що робити далі з пілотними і непілотними регіонами? На думку міністра, необхідно:

1. Вже в І кварталі 2014 р. глибоко проаналізувати результати ходу реформ у пілотних регіонах із залученням експертів ВООЗ.

2. Результати експертизи покласти в основу нової редакції Закону, норми якого дозволять розпочати з 2016 р. проведення реформ у системі охорони здоров’я на всій адміністративній території України.

3. Одночасно слід проводити аргументовану роботу з Верховною Радою України щодо можливої пролонгації дії нинішнього Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» ще на 2015 р.

4. За результатами реформ у сфері охорони здоров’я розпочати системну роботу щодо підготовки стратегічного державного документа на довгострокову перспективу. Таким документом могла би стати Доктрина охорони здоров’я в Україні.

Олександр Устінов,

фото надане прес-службою МОЗ України